Український ринок зернових періодично стикається зі зниженням активності. Попри відносну стабільність цін, фермери та зернотрейдери часто обмежують продажі. Ключовою причиною цього стає не стільки рівень цін на зерно, скільки подорожчання перевезень, яке безпосередньо впливає на експорт, зокрема продаж пшениці, купівлю сої та ріпаку.
Логістика як головний чинник впливу
Зростання фрахтових ставок і вартості транспортування призводить до суттєвого підвищення логістичних витрат. Для експортерів це означає зменшення маржі та складніші умови торгівлі. Навіть за середніх цін на базисі DAP-порт, багато господарств схильні призупиняти продаж зерна, очікуючи вигідніших тарифів на перевезення.
Зернотрейдери, своєю чергою, діють обережніше: висока ціна доставки знижує привабливість угод, тому кількість нових контрактів скорочується. Подорожчання логістики зменшує прибутковість на всіх етапах — від продажу пшениці до експорту кукурудзи.
Вплив погодних умов
Додатковим фактором ризику стає затримка зі збиранням урожаю через опади. Це ускладнює логістику та створює додаткові труднощі для трейдерів. У деяких регіонах зменшується постачання на елеватори, що ще більше посилює паузу на ринку.
Очікування ринку
Стабілізація можлива лише за двох умов: зниження вартості перевезень або зростання зовнішнього попиту. Поки ці чинники не змінюються, ринок експорту зерна залишається обережним.
Таким чином, зростання логістичних витрат виступає ключовим стримувальним елементом не лише для експорту кукурудзи, а й для всього ланцюга продажів — від купівлі сої та ріпаку до укладання нових контрактів на зерновому ринку.
