Методичні орієнтири для вибору за порадую українських експертів
Центральний регіон України (Вінницька, Кіровоградська, Київська, Полтавська, Черкаська області та частини Дніпропетровської, Житомирської, Чернігівської, Сумської) характеризується високою варіабельністю погодних умов, поєднанням періодів посухи та надмірного зволоження, а також значною часткою полів після «важких» попередників. За таких умов вибір гібриду кукурудзи стає одним із ключових елементів технології, що безпосередньо впливає на врожайність та економіку виробництва.
За спостереженнями селекційних компаній, для Центру України найбільш поширеними є гібриди з ФАО 260–360, тобто середньорання та середньостигла групи. Ці гібриди дозволяють поєднати достатній потенціал урожайності з прийнятними показниками збиральної вологості, а також адаптуватися до різних строків сівби й можливих зрушень у графіку жнив.
Одним із базових критеріїв відбору є швидка вологовіддача зерна, оскільки витрати на сушіння можуть становити до 25–40 % загальних витрат на вирощування кукурудзи. Тому гібриди KWS (серія CLIMACONTROL, PLUS4GRAIN), Universeed від LNZ Group, лінійки Lidea, Limagrain, RAGT, DEKALB (Bayer), Pioneer (Corteva), Syngenta, MAS Seeds та українських селекційних центрів активно позиціонуються з акцентом саме на поєднанні продуктивності й швидкого дозрівання зерна.
Другий принциповий блок вимог — адаптивність та пластичність. Гібриди мають витримувати повітряну та ґрунтову посуху, високі температури в період цвітіння, зберігати здатність до формування повноцінного качана, а також працювати у різних системах обробітку ґрунту: від традиційного до мінімального та No-Till. Окремо виділяється придатність до монокультури та до вирощування після некомфортних попередників (соняшник, цукрові буряки, ріпак), що для реальних умов Центру є важливим практичним критерієм.
Третій важливий аспект — холодостійкість і стартовий ріст, які визначають можливість ранньої сівби без істотної втрати польової схожості. Частина гібридів DEKALB, Universeed, Syngenta, Pioneer демонструють високу стартову енергію та дозволяють розпочинати посіви за температури ґрунту 7–9 °С, що дає змогу краще використати весняну вологу та розвантажити пікові строки польових робіт.
Сучасні рекомендації щодо гібридів для Центру України передбачають диференційований підхід до густоти стояння залежно від вологозабезпечення: у посушливих умовах — 50–55 тис. рослин/га, за нестійкого зволоження — 55–65 тис./га, за достатньої вологи — до 70–75 тис./га. Такий підхід дозволяє уникнути надмірного загущення посівів і знизити ризики вилягання, недозапилення та втрати врожайності.
Окремої уваги заслуговують вітчизняні гібриди (ВНІС, Інститут ім. Юр’єва, «Маїс» тощо), які поєднують адаптацію до місцевих умов, прийнятну цінову політику та орієнтацію на мінімальний і ресурсозберігаючий обробіток ґрунту. Вони можуть бути основою або важливим елементом диверсифікованого портфеля гібридів господарства.
У підсумку, для Центральної України 2026 року доцільно формувати портфель із кількох груп гібридів:
- з різним ФАО (260–360) для розтягування строків сівби та збирання;
- із різним рівнем інтенсивності (для високо-ресурсних і екстенсивних технологій);
- із підтвердженою посухостійкістю, швидкою вологовіддачею та адаптивністю до місцевих систем обробітку.
Такий підхід відповідає принципам сучасної методики планування посівів і знижує технологічні ризики в умовах кліматичної нестабільності та коливань ринку.
