Українська цукрова галузь входить у фазу глибокої трансформації, прискореної війною та європейською інтеграцією.
Відбулася зміна моделі: від вертикально інтегрованих холдингів до відкритої екосистеми, де переробники, фермери, логістичні та технологічні партнери вибудовують довгі ланцюги співпраці. Частка «партнерського буряка» зросла, фермери стали ключовими постачальниками сировини й впливають на правила гри. Виробництво за кілька сезонів піднялося з 1,2 до 1,8 млн т, у 2024 очікується 1,5–1,6 млн т. Експорт 2024 встановив рекорд у 746 тис. т, а «український фактор» увійшов у глобальні баланси. Відкриття європейського ринку після 2022 спричинило різкий приплив білого цукру, що зламав усталені механізми ЄС і викликав напругу.
Від хаотичного експорту перейшли до впорядкування: внутрішнє ліцензування та розподіл обсягів, але ринок повернувся до режиму квот; нинішня квота — близько 100 тис. т. Європейський вектор змусив інвестувати: силоси, фасування, логістика «точно в строк», зберігання сиропу; посилилися вимоги.
Географія збуту змінилася: втрачені традиційні ринки Середньої Азії, зате з’явилися десятки нових напрямків, включно з Балканами, Близьким Сходом і Північною Африкою; окремі поставки пішли в понад 60 країн. Економіка сезону визначається двома компонентами: буряк формує близько 60% собівартості, переробка – решту, з яких 50–60% припадає на енергетику. На тлі подорожчання ресурсів і газу внутрішня оптова ціна близько 20 тис. грн/т для багатьох нижча за повну собівартість. Ринок циклічний, нині фаза низьких цін; тривати довго вона не може.
Критичною є кадрова проблема: за десятиліття згорнуто профільну освіту, частину фахівців втрачено, сезонні вакансії важко закривати. Без системної підготовки технологів і операторів модернізація гальмує.
Водночас інтеграція стимулює підвищення енергоефективності: поточні показники гірші за європейські приблизно на третину, отже модернізація неминуча. Подальший розвиток – у перетворенні цукрових майданчиків на промислові біокластери: біоетанол, біогаз, біометан, органічні добрива, біопластик. Ключові умови – передбачуваність, доступ до «зеленого» фінансування та спільна позиція галузі.
За стабілізації ризиків сектор має потенціал швидкого ривка й здатен закріпити новий статус України у світовій цукровій економіці.
